Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької
en / de

Музично-меморіальний музей
Соломії Крушельницької у Львові

Філія: Меморіальний музей Станіслава Людкевича

Веб-сайт створений за підтримки Управління культури та туризму Львівської міської ради.

Понеділок, 13 липня, 2020

13 липня - День народження Мирослава Скорика

 13 липня – День народження геніального композитора Мирослава Скорика (1938-2020) , внучатого племінника Соломії Крушельницької, приятеля нашого Музею. Він був безпосереднім учасником багатьох музейних заходів, завжди активно підтримував наші починання.


Схвалив Мирослав Михайлович і нашу ініціативу щодо підготовки видання спогадів, листів, матеріалів про фундатора нашого Музею його тету Одарку Бандрівську. Для цієї книжки поділився своїми спогадами, які ми розшифрували з диктофону (поклали на текст) і пропонуємо до Вашої уваги.

З вдячністю
Я дійсно дуже зобов’язаний Одарці Бандрівській. Вона багато зробила особисто для мене. Взагалі, Одарка Карлівна була людиною, яка присвятила себе мистецтву, власне музиці і тим людям, з якими була музикою особисто пов’язана. Була цілеспрямованою в цьому відношенні і, фактично, не мала особистого життя. На її долю випало багато труднощів, які мусіла долати. Це, наприклад, піклування про Нусю, сестру Соломії Крушельницької, а також були ще інші проблеми.


О.Бандрівська мені дуже помагала у всьому. У 1947-50-х роках наша родина була вислана до Сибіру. Там я намагався продовжувати навчання гри на фортепіано у семилітці, але у мене не все добре виходило, і я залишив навчання. І хоча пізніше я відновив заняття, проте як піаніст уже вийшов з програми, тому батьки вирішили дати мене у клас скрипки. Між іншим, я про це не шкодую, тому що завдяки цьому в якійсь мірі оволодів скрипкою, що мені дуже пригодилося в композиторській діяльності. Але скрипки на засланні в Анжеро-Судженську не було і мої батьки написали родичам до Львова прохання: чи для мене може хтось “організувати”, тобто придбати інструмент. Власне тета Одарка і “організувала”: вона купила скрипку в скрипаля Москвичіва, прислала мені, і я на ній вчився довший час. Так я закінчив семилітку і мав намір поступати в консерваторію. Та мої вміння були не настільки високі, щоб вступити на скрипку чи фортепіано. Залишилося вибирати – композиторський, теоретичний або диригентський відділи. Я обрав теорію. І хоч я практично був знаннями сильним, найбільшою проблемою був сам вступ до консерваторії, зважаючи на перебування родини на засланні. Тоді Одарка Бандрівська сама зайнялася тим, щоб знайти якісь можливості для подання моїх документів. Вона поговорила з Миколою Колессою, Станіславом Людкевичем, Романом Сімовичем, які працювали в консерваторії. Я дуже вдячний Миколі Філаретовичу, який займав тоді посаду директора консерваторії, за те, що не побоявся прийняти мене. Таким чином за допомогою Одарки Карлівни я все ж таки поступив на історико-теоретичний факультет.
Власне ще до поступлення, тета Одарка також мною піклувалась. В який спосіб? Я часто приходив до неї, мав можливість грати на фортепіано і користуватися цінною бібліотекою, яка була в домі, де вона жила разом із сестрою Олею Шухевич. Мені також пощастило, що я дістав частину нотної бібліотеки Боби Шухевича. Це була цікава бібліотека, яка мені дуже допомогла. До речі, там були ноти заборонених у той час композиторів – Стравінський, Шенберг, Дебюссі, Равель. Ці ноти з автографами маю до сих пір.
Потім під час занять в консерваторії я також все відчував підтримку Одарки Карлівни. Наприклад, вона практично підготувала до виконання мій перший вокальний твір “Чого мені являєшся у сні”, який прекрасно виконала її учениця Павлина Криницька. Це для мене був великий успіх...
Коли я закінчив консерваторію, то постало питання, чи я буду дальше вчитися. В тети були знайомства в інших країнах, і була приятелька – відомий музикознавець в Польщі Софія Лісса. Якраз тоді вона була у Львові... І ми пішли на консультацію до Софії Лісси. Вона сказала, що найкращу музичну освіту можна отримати або в Парижі, або в Москві... Так як, до Парижа я не міг поїхати, але я її послухав і направився на північ.
Такі були мої стосунки з Одаркою Бандрівською. Я дуже вдячний їй за це піклування... На жаль, вона була людина мало практична життєво, вірила людям і усе робила дуже щиро.
Але безперечно, для Одарки Бандрівської була свята пам’ять про Соломію Крушельницьку. І вона дійсно зробила дуже багато, щоб зберегти цю пам’ять.


Мирослав Скорик

Записала на диктофон і розшифрувала О.Кирик

Архів

 

Довідка для відвідувачів:

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької

79007, м. Львів, вул. С. Крушельницької, 23.
Тел. 38(032) 261 04 76, тел/факс 261 04 74
e-mail: [email protected]

Експозиція музею працює щодня з 10 до 17 год.
Вихідний день – вівторок.

Порядок проведення екскурсій у СУБОТУ, НЕДІЛЮ та НЕРОБОЧІ ДНІ:

Екскурсійний супровід згідно такого розкладу:
10.30, 12.00, 14.00, 16.00
Група – до 15 осіб

Вхідний квиток:

  • для учнів і пенсіонерів – 10 грн.
  • для студентів – 20 грн.
  • для дорослих відвідувачів – 30 грн.

Екскурсійне обслуговування для всіх категорій відвідувачів – 100 грн.

Відділ: Меморіальний музей Станіслава Людкевича

79011, м. Львів, вул. С. Людкевича, 7.
Тел.: 38 (032) 276 96 12
e-mail:  [email protected]
https://ludkevytch.in.ua

Музей приймає відвідувачів у п’ятницю і неділю з 10.00 до 17.00

Екскурсії – за попереднім замовленням
Екскурсійна група – до 10 осіб

Вхідний квиток:

  • для учнів і пенсіонерів – 10 грн.
  • для студентів – 20 грн.
  • для дорослих відвідувачів – 30 грн.

Екскурсійне обслуговування для всіх категорій відвідувачів – 50 грн.