Філія: Меморіальний музей Станіслава Людкевича

9 вересня 2016 - Вечір пам’яті Зеновії Штундер

9 вересня 2016 р. у приміщенні Музично-меморіального музею С. Крушельницької відбудеться Вечір пам’яті Зеновії Штундер (1927-2016) – музикознавця, кандидата мистецтвознавства, лауреата Премії імені М.В. Лисенка.  У програмі Вечора - відкриття виставки  з особистого архіву З.Штундер та перегляд унікальних відеоматеріалів.

Початок о 16.00. Вхід вільний.

Учениця С. Людкевича, багатолітній його асистент, Зеновія Костянтинівна згодом стала його дружиною, а по смерті композитора щиро і самовіддано служила його пам’яті. Науковий доробок, подвижницька праця З. Штундер гідні подиву й захоплення. Результатом її багатолітньої пошукової та дослідницької роботи стали такі фундаментальні видання:

“С. Людкевич. Дослідження, статті. рецензії” (Львів, 1973);

“С. Людкевич. Дослідження, статті, рецензії, виступи” (у двох томах, Львів, 1999-2000);

“Станіслав Людкевич. Життя і творчість” (у двох томах, Львів, 2005, 2009);

“Станіслав Людкевич у спогадах сучасників” (Львів, 2010).

Завдяки зусиллям З. Штундер у 1995 році був створений Меморіальний музей Станіслава Людкевича. Зеновія Костянтинівна стала автором експозиції, яка знайомить відвідувачів з життям і творчістю видатного українського композитора, музикознавця, фольклориста, педагога, музично-громадського діяча.

З Автобіографії Зеновії Штундер:

Я народилася 22 квітня 1927 року в місті Брест (Бересть), тепер Білорусія. Батько – Костянтин Штундер родом з міста Сквира Київської області, службовець. Мати – Єлисавета Романюк – з міста Товмач Станіславської (Івано-Франківської) області, вчителька.

Навчалася спершу в польській школі у Товмачі, згодом (від 1939 р.) в українській – у Станіславі. У 1941-1944 роках вчилася в Станіславській українській гімназії класичного типу, де крім української вивчала латинську, грецьку та німецьку мови. Закінчила шість класів гімназії, а в 1945 році – школу-десятирічку. Рівночасно навчалася в Музичному училищі по класу фортепіано. У 1948 році вступила до Львівської консерваторії на факультет історії та теорії музики, який закінчила з відзнакою 1953 року. У 1954-1957 роках вчилася по спеціальності в аспірантурі Київської консерваторії у професора М. Вілінського. У 1966 році захистила дисертацію на тему «Народно-ладові основи гармонії Миколи Лисенка» (опонент – Левко Ревуцький).

Від 1958 року була викладачем Львівської консерваторії. З того ж року почала займатися збиранням народних пісень та інструментальної музики. Очолювала студентські фольклорні експедиції, записувала і розшифровувала вокальну та інструментальну народну музику, зокрема двох найкращих трембітарів Гуцульщини. Перша експедиція (1958р.) відбулася в село Нагуєвичі, де народився Іван Франко, наступні – у села Космацького і Жаб’ївського ( тепер – Верховинського) районів на Гуцульщині, а також на батьківщину Марка Черемшини в село Кобаки Снятинського району на Івано-Франківщині.

Як музикознавець займалася дослідженням творчості Миколи Лисенка, Миколи Леонтовича, Станіслава Людкевича та інших композиторів.

У 60-х роках – асистент професора Ст. Людкевича у Львівській консерваторії. За видання збірника «Станіслав Людкевич. Дослідження, статті, рецензії», в якому, зокрема, опублікувала його дисертацію в своєму перекладі з німецької мови, була у 1973 році звільнена з роботи.

У 1995 році ініціювала створення Меморіального музею Станіслава Людкевича, який розташований у власному домі композитора, де працюю на посаді старшого наукового працівника до нині. Підготувала до друку і видала музичні твори С. Людкевича (хорові, фортепіанні та солоспіви), музикознавчі праці у двох томах, монографію про життя і творчість композитора (1-ий том), книгу спогадів про композитора “Станіслав Людкевич у спогадах сучасників" (Львів, 2010) та власні спогади (Львів, 2012).