Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької
en / de

Музично-меморіальний музей
Соломії Крушельницької у Львові

Філія: Меморіальний музей Станіслава Людкевича

Веб-сайт створений за підтримки Управління культури та туризму Львівської міської ради.

П'ятниця, 02 березня, 2012

28 лютого - 26 березня 2012 р. Виставка пам’яті Ніни Тичинської

14 січня цього року виповнилося б 70 років оперній співачці Ніні Тичинській. Її соковите лірико-драматичне сопрано у поєднанні з майстерною сценічною грою захоплювали слухачів і театральних критиків. Багатогранна, з яскравою зовнішністю, дуже вимоглива і надзвичайно працьовита – саме такою була заслужена артистка України, одна з провідних солісток Львівської опери 70-80-х років ХХ ст., Ніна Тичинська.


Народилася майбутня співачка у 1942 р. в с. Олександро-Григор’ївка (тепер у складі м. Макіївки Донецької обл.) в шахтарській родині. Співала у художній самодіяльності. Мрія стати артисткою привела молоду дівчину у Київську консерваторію в клас проф. Р. Разумової (1962-1967). Ще студенткою Н. Ти¬чинська стала солісткою Ансамблю пісні і танцю Київського військового округу. У складі оперної студії Київської консерваторії гастролювала в Москві (1966 р.), була учасницею декади українського мистецтва і літератури в Казахстані (1966 р.) та багатьох фестивалів в інших республіках.
Природні дані, висока професійна майстерність, вимогливість до себе, відповідальність і подиву гідна працездатність забезпечили їй блискучу кар’єру оперної співачки.
З 1967 р. Ніна Тичинська – солістка Львівського академічного театру опери та балету ім. І. Франка. Її дебют у партії Наташі з опери “Русалка” О. Дарго¬мижського отримав схвальні відгуки музичних критиків і захоплення публіки.
Н. Тичинська ретельно працювала над кожною новою роллю, вивчаючи історичну епоху подій твору, особливо прискіпливо – костюми. Найближчою, як зізнавалася сама співачка, стала для неї роль Наталки Полтавки. У 1969 році молода артистка – лауреат Республіканського конкурсу вокалістів на краще виконання ролі Наталки Полтавки. Партнер співачки в цій опері заслужений артист України Віктор Лужецький згадує: “Вона була найкращою Наталкою для мене: море звуку, краси, життєвої енергії. То радість була з нею співати”.
У 1972 р. Ніна Тичинська стала однією із наймолодших заслужених артисток України. Гармонійно поєднуючи досконале володіння голосом із сценічною грою, молода співачка створила переконливі образи в операх українських, російських та західноєвропейських композиторів: Оксана (“Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського), Мирослава (“Золотий обруч” Б. Лятошинського), Катерина (“Катерина” М. Аркаса), Емма (“Хованщина” М. Мусоргського), Ліза, Татьяна, Іоланта (“Пікова дама”, “Євгеній Онєгін”, “Іоланта” П. Чайковського), Донна Анна (“Дон Жуан” В.А. Моцарта), Єлизавета і Венера (“Тангойзер” Р. Вагнера), Ельвіра (“Ернані”, Дж. Верді), Мадам Баттерфляй, Флорія Тоска, Мімі та Мюзетта (“Чо-Чо-сан”, “Тоска”, “Богема” Дж. Пуччіні), Сантуцца (“Сільська честь” П. Масканьї), Джоконда (“Джоконда” А. Понк’єллі), Мікаела (“Кармен” Ж. Бізе)... І таких яскравих перевтілень у співачки понад 50.
Надзвичайно цікавий образ створила артистка в 1970 р. в опері “Золотий обруч” Б. Лятошинського. Ця постановка Львівського театру була удостоєна Державної премії ім. Т. Шевченка. “Незважаючи на те, що партія Мирослави досить складна і в основному розкривається в напружених драматичних діалогах, декламаційних інтонаціях, співачка виконує її із справжньою майстерністю, неабиякою художньою культурою, – зазначала Л. Мельничук-Лучко у газеті “Вільна Україна” від 10 січня 1971 р. – Тут поєднуються тонка музикальність з яскравою сценічністю. Приємний голос, прекрасна фактура, уміння глибоко і проникливо прочитати партитуру, дають актрисі можливість створити вражаючий образ відважної, мужньої і незалежної дівчини”.
Не було такої вистави, в якій би Н. Тичинська могла співати і не співала…
Вона ніколи не спочивала на лаврах, постійно оновлювала свій репертуар творами різних жанрів і епох. Під час кожного виступу співачка віддавала себе публіці на усі сто відсотків
Багато років сценічним партнером Ніни Тичинської був її чоловік Володимир Ігнатенко. Про них говорили: співають, як боги. Разом подружжя виступало також із концертами, монографічними музичними вечорами, при¬свяченими творчості С. Рахманінова, П. Чайковського, А. Кос-Анатольського.
Енергійна і невтомна Ніна Тичинська – активна учасниця багатьох конкурсів, фестивалів; виступала на великих урядових офіційних сценах і у складі виїзних концертних бригад на заводах, шахтах, полях цілини, на Чорнобильській АЕС (у 1986 р. для ліквідаторів наслідків аварії).
Гастролювала у Росії, Молдавії, США. Зокрема, у 1971 р. – у Москві, у 1985 р. – у Нью-Йорку в ООН.
Її зірка яскраво спалахнула і згасла на 48-му році життя. Невблаганна хвороба забрала Ніну Тичинську у розквіті сил і слави 5 грудня 1989 р. Похована у Львові на Личаківському цвинтарі.

Син Ніни Тичинської – Ростислав Ігнатенко передав у фонди Музично-меморіального музею С. Крушельницької матеріали з особистого архіву своєї матері. Це – афіші, фотографії, документи, публікації, рецензії на виступи співачки, частина з яких експонується на пропонованій виставці.
 

Архів

 

Довідка для відвідувачів

Музично-меморіальний музей С. Крушельницької
79000, м. Львів, вул. С. Крушельницької, 23.
Тел. 38(032) 261-04-76, тел/факс 261-04-74
e-mail: [email protected]

Експозиція музею працює щодня з 10 до 17 год.
Вихідний день – вівторок.

Порядок проведення екскурсій у СУБОТУ, НЕДІЛЮ
та НЕРОБОЧІ ДНІ:
Екскурсійний супровід згідно такого розкладу:
10.30, 12.00, 14.00, 16.00
Група - до 15 осіб

Вхідний квиток:

  • для учнів і пенсіонерів – 10 грн.
  • для студентів – 15 грн.
  • для дорослих відвідувачів – 20 грн.

Екскурсійне обслуговування для всіх категорій відвідувачів + 50 грн.

Філія: Меморіальний музей С. Людкевича
79011, м. Львів, вул. С. Людкевича, 7.
тел. (032) 276 96 12


Музей приймає відвідувачів у п’ятнцю і неділю з 10.00 до 17.00
Екскурсії – за попереднім замовленням
Екскурсійна група – до 12 осіб