Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької
en / de

Музично-меморіальний музей
Соломії Крушельницької у Львові

Філія: Меморіальний музей Станіслава Людкевича

Веб-сайт створений за підтримки Управління культури та туризму Львівської міської ради.

Вівторок, 28 квітня, 2020

29 квітня - 145 років від Дня народження Модеста Менцинського

 

НЕКОРОНОВАНИЙ КОРОЛЬ 
Модест Менцинський (1875-1935)

«...публіка вісім разів викликала артистів. Уже опустили залізну завісу, служба погасила світло, а люди не хотіли виходити з залу, все плескали і викликали співаків... Велика арія «Смійся, паяце» так сподобалася всім, що оплески тривали з десять хвилин і змусили артиста відспівати її ще раз», – так писала газета «Przegląd» 12 грудня 1908 р. про виступ одного з найвидатніших українських співаків світового значення – Модеста Менцинського в опері «Паяци» Р. Леонкавалло.
29 квітня 1875 р. в с. Новосілках (тепер с. Великі Новосілки Мостиського району на Львівщині) у великій сім’ї священника Омеляна Менцинського народився син Модест. Батьки мріяли бачити наймолодшу свою дитину священником, і Модест навіть деякий час вивчав теологію, але музика перемогла. Мати, Олімпія Менцинська, дізнавшись про рішення сина стати співаком, сказала: «Маю три доньки і одного сина й той комедіянт». «Пам’ятаючи цей жарт, Модест Менцинський виключив із програми своїх виступів у Львові, на яких була присутня його мати, «Паяци» Р. Леонкавалло», – згадувала племінниця співака Дарія Дацько.
Здобувши музичну освіту у Львівській консерваторії, М. Менцинський продовжує навчання у Німеччині. Вплив учителя – професора Ю. Штокгаузена визначив русло діяльності М. Менцинського – Ваґнерівські опери. Саме як одного з найкращих виконавців героїчних партій в операх Р. Ваґнера М. Менцинського було запрошено у театр Байрoйта, яким керувала вдова композитора – Козіма Вагнер. 25 жовтня 1903 р. М. Менцинський співає на королівській сцені Швеції, як результат небувалого успіху – контракт з дирекцією Стокгольмської опери до 1910 р. із правом гастрольних виїздів. Образи, створені артистом в операх «Трістан та Ізольда», «Лоенґрін», «Летючий голландець», «Зіґфрід», «Валькірія», «Нюрнберзькі майстерзінґери», «Загибель богів» Р. Ваґнера, були досконалими як у співі , так і у драматичній грі. Лише в «Тангойзері» Р. Ваґнера Маестро виходив на сцену 165 раз.
Репертуар митця не обмежувався лише творами Р. Ваґнера. Він впевнено здобуває лаври, співаючи провідні партії в таких операх як: «Аїда», «Отелло», «Трубадур» Дж. Верді, «Паяци» Р. Леонкавалло, «Фауст» Ш. Гуно, «Дочка кардинала» («Жидівка») Ф. Галеві, «Кармен» Ж. Бізе, «Саломея», «Електра» Р. Штрауса, «Акте» Хуане де Манена та інших. Загалом М. Менцинський створив понад п’ятдесят переконливих різнохарактерних образів.
Виступи артиста високо оцінювали музичні критики, які порівнювали нашого земляка із знаменитим тенором Енріко Карузо. Так, М. Волошин у статті «Модест Менцинський в світлі німецької музичної критики» («Неділя» від 3.12.1911), відзначав щирість і доброзичливість німецьких рецензентів у привітаннях українському співакові. Цитуючи німецького музикознавця, автор огляду зазначив, що М. Менцинський «...першим виступом притьмарив славу усіх тенорів, що дотепер виступали в Кольонській (Кельнській – О. К.) опері. А треба знати, що опера в Кольонії числиться до найкращих в Німеччині...Менцинський вніс се, чого німці взагалі, а кольонці з осібна шукали і шукають, а саме геройського тенора (...) з його усіма прикметами».
Першорядний тенор світового значення Модест Менцинський був щирою і чуйною людиною, добрим сім’янином, порадником і приятелем. Дружні стосунки єднали його із співаками Соломією Крушельницькою і Олександром Носалевичем, поетом Олександром Олесем, ученим-фольклористом Філаретом Колессою (який доводився йому ще й родичем). Приятелі завжди згадували про нього як про дуже товариську, веселої вдачі людину.
Кореспонденція артиста наповнена доброзичливістю, пошаною до близьких і відданістю родині. Доля розпорядилася так, що своє сімейне щастя Модест Менцинський знайшов у Швеції, одружившись із Клері Дегн, яка стала його вірним другом і порадником. У кожному листі до рідних співак хоча б кілька слів присвячує новинам про дружину Клері, синів Івана та Юрка. А своє фото із старшим сином-немовлям Іваном М. Менцинський з гордістю підписує: «Батько і син. 8.ІХ.1907».
Його бачили і слухали у найбільших театрах Європи: Мюнхені, Франкфурті-на-Майні, Стокгольмі, Берліні, Дрездені, Байройті, Гамбурзі, Амстердамі, Лондоні, Копенгагені. Найприємнішими не лише для шанувальників музичного мистецтва, а й для співака були виступи у Львові, невеликих залах Народних домів у Тернополі, Станіславі, Стрию, Перемишлі, Самборі. Листи 50-річного М. Менцинського з Стокгольма до близьких в Галичині пройняті ностальгією за рідним краєм. «Я радо зрезигную (відмовлюся – О. К.) з мого королівства, з моїх лаврів і перенесуся до Підлисся! Не раз і не два (а може й ще більше) думаю про Підлисся», – зізнавався співак перед виходом на пенсію у листі до о. Дацька від 28.07.1925р.
Виступаючи на закордонних сценах, артист завжди залишався щирим українцем. У програмах його концертів звучали твори українських митців. С. Людкевич відзначав Менцинського як одного з найкращих інтерпретаторів солоспівів М. Лисенка, популяризатора українських народних пісень в іншомовному середовищі. В одному з листів до Миколи Лисенка співак обурюється: «Ми, наш горизонт, наша дума, наша пісня се цілковита «tabula rasa» (чиста дошка, анальфабет – О.К.) на Заході. Німці більше знають за хінців та хунхузів, як за нас». А сам композитор у листі до І. Франка писав, що М. Менцинський журиться тим, що «наша творчість музикальна не може в європейськім суспільстві доти ширитися і пропагуватися, доки тексти до музики не будуть перекладені, і то взірцево перекладені... і видані в тих мовах». Слід підкреслити, що й програму останнього концерту М. Менцинського по Стокгольмському радіо у 1934 р. складали пісні рідного краю. За життя співака вийшло кілька грамплатівок, де поряд із світовою класикою він виконував українські народні пісні та твори українських композиторів.
У Швеції М. Менцинського знали не лише як першорядного співака, але й неперевершеного, талановитого педагога. У Стокгольмі він відкрив приватну школу співу і, як зазначив шведський музикознавець Карл-Гуннар Олен, «був фактично творцем шведської вокальної школи», яку продовжив його талановитий учень Арне Суннегорд.
Психофізичне перенапруження, без сумніву, негативно вплинуло на стан здоров’я М. Менцинського. Відчуваючи, що сили його покидають, співак свою музичну бібліотеку заповів бібліотеці Наукового товариства ім. Т. Шевченка у Львові. 11 грудня 1935 року у Стокгольмі відійшов у небуття уславлений митець, могутній талант якого упродовж кількох десятиріч осявав оперний небосхил багатьох театрів світу.
Гадаємо, що найповнішу характеристику Модестові Менцинському як митцеві і людині дав Василь Барвінський: «Він мав щастя бути некоронованим королем тонів, володарем людських сердець і душ, мав щастя і честь бути найкращим показником і виразником високих духовних цінностей свого поневоленого народу перед широким світом. І він як носій тих найкращих духовних цінностей давав своєму недержавному народу те, без чого цей народ пропав би: віру в свою духовну міць, ту, що часто перемагає духовну силу. Він працював не для особистої слави, а як державний жрець усі свої сили віддавав на службу найчистішого мистецтва, а свою особисту славу приносив у жертву для добра і в користь доброго імені українського народу».

Олександра Кирик, старший науковий співробітник 
Музично-меморіального музею С. Крушельницької у Львові

 

Архів

 

Довідка для відвідувачів:

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької

79007, м. Львів, вул. С. Крушельницької, 23.
Тел. 38(032) 261 04 76, тел/факс 261 04 74
e-mail: [email protected]

Експозиція музею працює щодня з 10 до 17 год.
Вихідний день – вівторок.

Порядок проведення екскурсій у СУБОТУ, НЕДІЛЮ та НЕРОБОЧІ ДНІ:

Екскурсійний супровід згідно такого розкладу:
10.30, 12.00, 14.00, 16.00
Група – до 15 осіб

Вхідний квиток:

  • для учнів і пенсіонерів – 10 грн.
  • для студентів – 20 грн.
  • для дорослих відвідувачів – 30 грн.

Екскурсійне обслуговування для всіх категорій відвідувачів – 100 грн.

Відділ: Меморіальний музей Станіслава Людкевича

79011, м. Львів, вул. С. Людкевича, 7.
Тел.: 38 (032) 276 96 12
e-mail:  [email protected]
https://ludkevytch.in.ua

Музей приймає відвідувачів у п’ятницю і неділю з 10.00 до 17.00

Екскурсії – за попереднім замовленням
Екскурсійна група – до 10 осіб

Вхідний квиток:

  • для учнів і пенсіонерів – 10 грн.
  • для студентів – 20 грн.
  • для дорослих відвідувачів – 30 грн.

Екскурсійне обслуговування для всіх категорій відвідувачів – 50 грн.