Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької
en / de

Музично-меморіальний музей
Соломії Крушельницької у Львові

Філія: Меморіальний музей Станіслава Людкевича

Веб-сайт створений за підтримки Управління культури та туризму Львівської міської ради.

Неділя, 23 вересня, 2018

Виставка "Нові скарби Соломіїного Дому" - 23 вересня - 23 жовтня 2018

 


СКАРБИ СОЛОМІЇНОГО ДОМУ
Ця виставка побудована на матеріалах, що належать до приватного зібрання дослідника життя і творчості Соломії Крушельницької, мистецтвознавця Михайла Головащенка (1923-2005). Його архів зберігається сьогодні у фондах меморіального музею співачки у Львові. Цього року працівники музею розпочали детальне опрацювання зібраних тут матеріалів, наукове й музейне значення яких важко переоцінити. Адже поруч з добре відомими пам’ятками, є численні свідчення про ще «невідому Соломію Крушельницьку». Їхня цінність не тільки не зменшилася, а радше – зросла з плином часу. На виставці представлена лише незначна кількість віднайдених тепер документів, що дають змогу увиразнити відомі та відкрити нові сторінки життя і творчості співачки. Виставка знайомить також і з іншими «скарбами» Музею Соломії Крушельницької, що у 2018 році поповнили фондову колекцію.
В експозиції цієї виставки «нова» історія Соломії Крушельницької представлена декількома акцентами. Перший розповідає про виступи співачки у Варшаві у 1898-1902 роках – період, який мав особливі прикмети для молодої співачки. З одного боку – великий успіх та моменти найвищого тріумфу, захоплення й обожнювання публіки і музичних критиків. З іншого – розчарування через позакулісні бруд та інтриги. Варшавський період сценічних виступів Крушельницької висвітлений досить повно, але в контексті її особистих і професійних контактів відомості є незначними. Тому віднайдені в архіві Михайла Головащенка рукописи двох невідомих листів Павла Іванова стали цікавим доповненням до вивчення оточення Соломії.
Хто ж такий Павло Іванов? Дотепер було відомо, що П. Іванов – генерал царської армії, який у 1898-1901 роках був управителем театрів у Варшаві. В одному з листів до Крушельницької він просить співачку взяти участь у незапланованій постановці опери «Євгеній Онєгін», посилаючись на фінансові переваги, а саме: «… беручи до уваги великі збитки каси, які мене дуже турбують, прошу Вас у суботу проспівати Татьяну. З довідки виявилося, що опера за Вашою участю дає не менше 1800 крб., а з Королевич – не більше 800 крб. Це надто велика різниця…». Дізнатися більше про генерала Іванова нас спонукали два новознайдені його листи, адресовані співачці. Отож, Павло Іванов (1853-1905) – вихованець кадетського корпусу у Петербурзі, був очевидцем замаху на царя Олександра ІІ, що стався у 1881 році. В той день Іванов проходив по набережній недалеко від місця, де розірвалася бомба. Побачивши на дорозі знівечене тіло царя, він зірвав із себе шинель і прикрив тіло вбитого. В паніці ніхто не звернув на це уваги. Але пізніше члени царської родини розшукали власника шинелі. Відтоді Павло Іванов мав велику ласку у царській родині. Він зробив карколомну кар’єру, мав широкі зв’язки і безмежні привілеї. У Варшаві Іванова вважали лояльною до поляків людиною. Він був мудрим і спокійним чоловіком, якому вдавалося гідно виконувати обов’язки управителя театрів. Зміст листів до Соломії Крушельницької вказує на те, що він високо цінував талант молодої співачки. Один з листів написаний ламаною українською мовою: «Шановна Пані, сегодні буду иміти пріятност бути у Вас о 3 годині, побалакаємо на самоті. Щиро Вас шаную. Павло Иванов.» Це свідчить про вияв його поваги до Соломії Крушельницької, яка ніколи не приховувала свого українського походження. Залишається тільки шкодувати, що лист не датований. Можливо він був написаний тоді, коли Крушельницька через брудні інтриги вирішила покинути Варшаву. Другий лист П. Іванова має інший характер. Автор зазначає, що він, як управитель театрів, дозволяє співачці виїхати з Варшави на три дні. «Щасливої Вам дороги! Тисну Вашу руку, завжди до ваших послуг» – так завершується це послання.
Тема «театрального бізнесу» також належить до невідомих сторінок у творчій біографії співачки. До сьогодні не було знайдено жодного контракту, які укладала Соломія Крушельницька. Із збереженої кореспонденції між артисткою та театральними імпресаріо довідуємося, що з огляду на значні прибутки, які приносили контракти із Крушельницькою, міжнародні агенції вважали за велику честь мати її своєю клієнткою. Сьогодні в архіві Михайла Головащенка ми віднайшли декілька контрактів співачки. Один з них представлено на виставці. Укладений цей документ 30 грудня 1897 року між агентством «Cosinorama», яке представляло інтереси Крушельницької, й театром «Реджо» у Пармі. Тут, зокрема, зазначається: «Синьйора С. Крушельницька зобов’язується запропонувати свої послуги як сопрано-прима в «Лоенґріні» і «Богемі», брати участь у всіх виставах, як денних, так і вечірніх, включаючи сюди концерти, ораторії, кантати, сольні виступи та ін.». На виставці експонуються також і дві фотографії співачки, які відносяться до періоду її виступів у Пармі.
Наступна група матеріалів розповідає про контакти Соломії Крушельницької з українськими художниками. Мова йде про двох митців – Лева Ґеца й Василя Касіяна. Їхні спогади про співачку, які до сьогодні не були відомі, представлено в експозиції виставки. Лев Ґец у своїх мемуарах пише: «Соломія Крушельницька була повна молодечого життя, оповідала ясно і живо, сповняла і пам’ятала обіцянки – чого доказ присланий мені каталог з Паризької вистави. Я просив аби написала спомини, ті спомини її піднесли б не одного з нас на духу і ми більш гордо себе почували. Толкував її, що недостача подвигів наших людей у світі вдержує нас в почутті меншовартості. Вона відповіла «що її вже тяжко тепер писати». Я накинув їй свої послуги – нехай тільки сповідає – а я занотую так як вмію». Поруч з цими рукописами експонуються фотокопії двох портретів Соломії Крушельницької невідомих авторів. На жаль, немає даних і про місце збереження самих портретів. Працівники музею сподіваються, що оригінали не є втраченими назавжди, та, що завдяки цим фото можна розпочати їх пошук.
Інші виставкові матеріали, що присвячені Соломії Крушельницькій, розповідають про завершення її студій у Львівській консерваторії у 1893 році та продовження навчання в Італії. Окрема частина експозиції розповідає про педагогічну працю співачки. Тут бачимо декілька фотографій Крушельницької разом зі студентами Львівської консерваторії. У цьому контексті варто виокремити цікавий експонат: рукопис нотних вправ, які Соломія Крушельницька пропонувала на заняттях своїм учням.
На виставці можна оглянути й інші експонати, які ми вводимо у ранг музейних скарбів. Це - оригінальна фотографія учасників хору Дмитра Котка, зроблена у 30-ті роки минулого століття під час гастролей хористів у Німеччині. Фото передали у фонди музею Тарас та Ірина Різуни. Поруч експонується програма першого виступу цього хору, що відбувся у Львові. Прикрашають експозицію виставки два портрети – Лесі Українки, роботи художника Леоніда Хведчука (подарунок від працівників Луцького художнього музею) й композитора С. Людкевича, роботи львівського митця Романа Безпалківа.

Ірина Криворучка, куратор виставки

 

Архів

 

Довідка для відвідувачів

Музично-меморіальний музей С. Крушельницької
79000, м. Львів, вул. С. Крушельницької, 23.
Тел. 38(032) 261-04-76, тел/факс 261-04-74
e-mail: muzejsk@ukr.net

Експозиція музею працює щодня з 10 до 17 год.
Вихідний день – вівторок.

Філія: Меморіальний музей С. Людкевича
79011, м. Львів, вул. С. Людкевича, 7.
тел. (032) 276 96 12


Музей приймає відвідувачів у п’ятнцю і неділю з 10.00 до 17.00
Екскурсії – за попереднім замовленням
Екскурсійна група – до 12 осіб