Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької
en / de

Музично-меморіальний музей
Соломії Крушельницької у Львові

Філія: Меморіальний музей Станіслава Людкевича

Веб-сайт створений за підтримки Управління культури та туризму Львівської міської ради.

Меморіальний музей Станіслава Людкевича

ЛЮДКЕВИЧ СТАНІСЛАВ ПИЛИПОВИЧ (24.01.1879, м. Ярослав, тепер Польща – 10.09.1979, Львів, похований на Личаківському цвинтарі) – український композитор, музикознавець, фольклорист, педагог, музично-громадський діяч. Лауреат державної премії ім. Т. Шевченка (1964), нар. артист СРСР (1969), Герой соціалістичної праці (1979). В 1897 закінчив гімназію в Ярославі, в 1901 – філософський факультет Львівського університету (відділі української та класичної філології). Композицію вивчав самостійно, в 1897-99 консультувався у М. Солтиса, слухав лекції з музично-теоретичних дисциплін у Львівській консерваторії. 1906-08 доповнював музичну освіту у Відні, по композиції у О. Землінського, з теорії музики у Г. Греденера й Г. Адлера, під керівництвом якого написав дисертацію “Дві проблеми розвитку звукозображальності”. Опісля слухав лекції Г. Рімана в Ляйпціґу.

З 1901 працював учителем гімназій у Львові й Перемишлі; видавав (з І. Трушем) журнал “Артистичний вісник” (1905); розшифрував і відредагував понад 1500 пісень, записаних на фонограф О. Роздольським, які 1906-07 видав у двох томах зб. “Галицько-руські народні мелодії”. Людкевич один з організаторів у 1903 р. Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові, 1910-15 – його директор, 1919-39 – викладач теоретичних предметів та інспектор філій інституту в Галичині. До 1938 постійно виступав як диригент хору “Львівський Боян”. 1939-73 – професор і зав. кафедрою історії, теорії та композиції Львівської консерваторії ім. М. Лисенка, 1939-41 – ст.науковий співробітник Львівського філіалу інституту фольклору АН.

Людкевич – один з найвидатніших українських композиторів ХХ ст., у творчості якого поєднуються риси національного музичного стилю з особливостями пізньоромантичного стилю європейської музики. Композитор віддає перевагу суспільно-національним темам, вибираючи для музичної інтерпретації передусім тексти двох найбільших національних поетів – Т. Шевченка й І. Франка, а також О. Олеся, В. Пачовського, П. Карманського й ін. Людкевич творив у різних музичних жанрах, виявляючи схильність до великих оркестрових і вокально-оркестрових форм.

Твори:


опери

  • Бар Кохба (1926, незакінч.);
  • Довбуш (лібр. власне, за народними переказами, 1955);

кантати

  • Кавказ (кантата-симфонія за однойменною поемою Т. Шевченка, 1901-13),
  • Заповіт (сл. Шевченка, 1934),
  • Останній бій (на власні слова, 1905),
  • Україні (сл. О. Колесси, 1918),
  • Наймит (сл. І. Франка, 1941);

для оркестру

  • Меланхолійний вальс (симфонічна поема за новелою О. Кобилянської, 1920),
  • Каменярі (симфонічна поема за поезією І. Франка, 1925),
  • Стрілецька рапсодія (1928), Веснянки (симфонічна фантазія, 1935),
  • Колядниця (симфонічна увертюра з заключ. хором, 1942),
  • Симфонієта (1942),
  • Дніпро (симфонічна поема, 1946),
  • Пісня юнаків (“Рондо”, 1947),
  • Наше море (симфонічна картина, 1947),
  • Прикарпатська симфонія (1950),
  • Мойсей (симфонічна поема, 1956),
  • Не забудь юних днів (симфонічна поема, 1957),
  • Чакона (1964),
  • Танець кістяків (Подвиг) (1973);

концерти з оркестром

  • для фортепіано: ля-мінор (1917), фа-дієз мінор (1959),
  • для скрипки: Ля-мажор (1945);
  • фортепіанне тріо (1919);

хори

  • Вічний революціонер (сл. І. Франка, 1898),
  • Дайте руки, юні други ( М. Шашкевича, 1911),
  • Підлисє (сл. М. Шашкевича, 1911),
  • Сонце заходить (сл. Т. Шевченка, 1616),
  • Пою коні при Дунаю (сл. Ю. Федьковича, 1913),
  • Восени (сл. І. Франка, 1935),
  • Ой виострю товариша (сл. Т. Шевченка, 1917),
  • Конкістадори (сл. І. Франка, 1940);

інструментальні твори:

зокрема, п’єси для фортепіано, Чабарашка для скрипки з фортепіано;

солоспіви

  • Черемоше, брате мій (1902),
  • Спи, дитинко моя (1920),
  • Одна пісня голосненька (1929);

обробки народних пісень

Гагілка, Чорна рілля ізорана, Ой Морозе, Морозенку та ін.

Праці з музикознавства:

  • Загальні основи музики (1921),
  • Матеріали до науки сольфеджіо і хорового співу (1930),
  • Дослідження, статті, рецензії. (1973),
  • Дослідження, статті, рецензії, виступи /Упорядкув., вступ. ст., перекл., прим. З. Штундер (у двох томах, 1999-2000) та ін.

Література:

  • Загайкевич М. С. П. Людкевич. К., 1957;
  • Кос-Анатольський А. С.П. Людкевич. К., 1951;
  • Павлишин С. Станіслав Людкевич. К., 1974;
  • Творчість С. Людкевича: Зб. статей. К., 1979;
  • Антонович М. Станіслав Людкевич: композитор, музиколог. Л., 1999;
  • З. Штундер. Станіслав Людкевич: Життя і творчість. У 2¬х т. Т. 1. – Л., 2005.

З.К. Штундер

 

Довідка для відвідувачів

Музично-меморіальний музей С. Крушельницької
79000, м. Львів, вул. С. Крушельницької, 23.
Тел. 38(032) 261-04-76, тел/факс 261-04-74
e-mail: muzejsk@ukr.net

Експозиція музею працює щодня з 10 до 17 год.
Вихідний день – вівторок.

Філія: Меморіальний музей С. Людкевича
79011, м. Львів, вул. С. Людкевича, 7.


Тимчасово відвідувачів не приймає